“ісконно російскіє тєріторіі” — болота під москвою

Володимир Миколаєнко, мер Херсона

“Багато хто каже, що не варто звертати уваги на його [Путіна] хвору геронтологічну фантазію, але я вважаю, що на такі заяви потрібно реагувати. Ми два десятиріччя закривали очі на те, що вони називали Крим російським, і дарма. Тому що збоченці тим і відрізняються від нормальних людей, що не тільки фантазують, а втілюють свої мрії в реальність. І їм все одно, що ці мрії обертаються кошмаром для всіх інших.

Мені здається, ми маємо нагадати Путіну і всім його прибічникам, що споконвічні російські території — це болота під Москвою. Все інше — це території, якими московити заволоділи завдячуючи власній тваринній жорстокості і підступності.

Порушуючи домовленості, нехтуючи обіцянками, використовуючи моменти слабкості сусідів, власноруч створюючи внутрішні кризи в сусідніх державах, вони зуміли побудувати велику імперію. Велику за розмірами, я маю на увазі.

Ця імперія стоїть на кістках. На кістках мільйонів людей, чиї життя не значили для московитів нічого. Це кістки і наших предків також. Життя людини, доля особистості і сьогодні в Росії дешевші за рубль. Саме тому, вони плекають ілюзію власної величі, поливаючи її кров’ю. Росія — це смерть.

Неважливо куди вона приходить — в Сибір, на Урал, в Україну чи в Сирію.

Росія — це завжди смерть, приниження, голод, сморід, невігластво і страждання.
Про це має пам’ятати кожен українець, не тільки коли він йде голосувати.
Про це кожен з нас має пам’ятати, коли дивиться російське телебачення, читає російську пресу, слухає російську попсу чи купує російські товари.

Причорномор’я настільки прекрасне і далеке від московських боліт, що мені важко уявити собі, як Путіну могло спасти на думку, що Росія має до нас якийсь стосунок. Південь України — етнічно, ментально географічно, культурно український. Завжди був українським і завжди буде. Буде українським тоді, коли Росії вже не буде.

І про це теж мусимо пам’ятати, особливо в ці святі для християн дні, коли всі ми маємо згадати про те, що добро вічне. А зло приречене на поразку, яким би сильним і нахабним воно сьогодні не виглядало. Зло приречене.
Росія — це зло.

Прошу пам’ятати про це, і по мірі можливості долучатися до того, щоб це зло обернулося на пил і погані спогади якомога швидше”.

Згідно з результатами голосування, заяву мера підтримали 33 депутати Херсонської міськради.

Бантустан

Ольга Худецька:

Давайте уважно подивимось на світ керованого вручну правосуддя і правохоронної системи, який привідкриває нам підготовка до обмінів.

Виявляється, що:

▪️ Прокурори - не самостійні процесуально і подають ті клопотання про зміну запобіжних заходів, які їм скаже начальство;

▪️ Прокурори не тільки несамостійні процесуально, вони ще й міняють за наказом свою позицію на діаметрально протилежну. Ще вчора щодо цих обвинувачених вони бачили ризики втечі, а сьогодні, за наказом, - вже ні.

▪️ Більше того, чудово усвідомлюючи, що запобіжний захід змінюється для виїзду обвинуваченого в РФ, прокурор під запис скаже у засіданні - ризиків втечі немає.

▪️ Судді - туди ж. Чудово усвідомлюючи, заради чого цей спектакль, і що обвинувачені за кілька днів уже будуть поза зоною досяжності українських правоохоронців - ухвалюють, що ризиків утечі не вбачають.

▪️ Потерпілі? Немає такої сторони тепер в процесі. Прокурори - за зміну запобіжного, обвинувачені та їх захист - теж. Думка потерпілих - лісом. Давайте тепер самі раду своїм загиблим і покаранню виних.

Всі, хто радіють передобмінним судовим процесам - ви хоч розумієте, що цим освячується практика ручного керування запобіжними заходами, суддями та прокурорами "заради державної потреби"?

Вчора це була потреба у військових справах, для обміну. Сьогодні вже випускають теж для обміну, але і в невійськових справах. Завтра вже буде не для обміну, а просто, бо державі треба. І вся ця постановка у позазаконне поле правоохоронної системи - на вимогу РФ. Нормально?

Кожен, хто сприятиме виїзду за кордон обвинувачених та підозрюваних, у яких є чинний обов'язок не покидати місце проживання - співучасник їх втечі. Немає іншого визначення.

Хочеться когось поміняти - давайте вже після вироку. Можна ж так? Можна. Але комусь треба довести, що ми failed state, і ми слухняно, іменем держави, варганим незаконні схеми, підтверджуючи це.

В цьому місці - моя нескінченна повага одиницям прокурорів, які не стали виконувати цей незаконний наказ. Дякую вам.

Хто не знає, в цю передноворічну пору, прямо зараз відбуваються або готуються суди по зміні запобіжних для обміну (невичепний перелік):

✖️ Беркутівців, обвинувачених у розстрілі на Інститутській;

✖️ Бутрименка, обвинуваченого у тому, що він привів у схованку до групи українських спецпризначенців російських колаборантів, наслідком чого стала загибель десятка бійців, поранення та полон для решти;

✖️ Групи колаборантів з Маріуполя, які обвинувачуються у штурмі держустанов під час захолення міста, теж з загиблими бійцями;

✖️ Терористів, що вчинили теракт із загиблими у Харкові, і визнали це.
===========
P.S. "Стаття 25. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі".
Конституція України - Закон прямої дії. Злочинці, які порушують і плюють на Конституцію повинні сидіти в тюрмі.