- так спересердя примовляла моя вже покійна бабця, коли я, малий шибеник, витворяв різні шкоди та капості. На моє перелякане "бабцю, а хто такий Перун і чим він тріскає?", бабця супилася "от коли Він тебе трісне - тоді й будеш знати!". Тоді я зрозумів, що бабця насправді не знає хто такий Перун і для себе визначив його як різновид нечистої сили.
Вже значно пізніше я довідався, що це прокляття для моєї бабці вигадав Австро-Вєнгєрскій Гєнштаб, а заодно і нас українців, і нашу мову, і відповідно, на цій видуманій мові - тисячолітні, ще дохристиянські пісні, колядки, щедрівки, гаївки, веснянки, прислів'я, казки, думи та ін.: "Не сам же я вийшов - Дажбог мене вислав"; "Подай, Ярило, ключі одімкнути теплу весну"; "Гей, ти, Перуне, отче над Ладом! Дай нам діждати Лади-Купала"; "Гей, Лелія, Лелія, а по двору ходить"; "А ми просо сіяли, ой, Див, Ладо"...
А ось як цей Австро-Вєнгєрскій Гєнштаб описує створення Світу:
Ой як ще не було ні Землі ні Неба
А що тільки було та Синєє Море
А посеред Моря Зелений Явір
На Явороньку три Синії Птахи
Три Синії Птахи та Радоньку радять
Та Радоньку радять як Світ засновати
Тай пірнули Птахи в Світові Глибини
Тай винесли птахи Жовтий Красен-Камінь
Стало з того каменю та Яснеє Сонце
Тай пірнули Птахи в Світові Глибини
Тай винесли Птахи Злоту Павутинку
Стала з Павутинки Ясна Твердь Небесна
Ще пірнули Птахи у Світа Глибини
Тай винесли Птахи Синій Срібен-Камінь
Став з того Каменю Блідесенький Місяць
Ще пірнули Птахи у Світа Глибини
Тай винесли Птахи Золотий Пісочок
Стали із Пісочку Дрібнії Звіздочки
Ще пірнули Птахи у Світа Глибини
Тай винесли Птахи та Темного Мулу
Стала з того Мулу Чорная Землиця
Тай зросли на Землі Жито і Пшениця
Жито і Пшениця і всяка Пашниця.
* * *
Стояла сосна серед Дунаю,
Дажбоже!
На тій соснонці сив сокіл сидів,
Дажбоже!
Крильцями стріпав, в Дунаєць упав,
Дажбоже!
Вийшов він відтам третього року,
Дажбоже!
Виніс він відтам троє насіння,
Дажбоже!
Перше насіння – чорна землиця,
Дажбоже!
Друге насіння – зелена трава,
Дажбоже!
Третє насіння – яра пшениця,
Дажбоже!
Чорна землиця – хліб ізродиться,
Дажбоже!
Зелена трава – для худобоньки,
Дажбоже!
Яра пшениця – для коровайця!
Дажбоже!
Очевидно, що на цей Австро-Вєнгєрскій Гєнштаб працювали сотні різноманітних інститутів, тому що вигадати українців та їхню мову - це одне, а ось тисячолітній, ще дохристиянський, могутній пласт української культури - це вже зовсім інше, і один, навіть дуже потужний Гєнштаб аж ніяк не впорався б з цим самостійно.
Ось ще одна, для прикладу, колядка від Австро-Вєнгєрского Гєнштабу:
"Поміж трьома дорогами"
Поміж трьома дорогами, рано-рано,
Поміж, трьома дорогами, ранесенько.
Там здибавсь князь із Дажбогом, рано-рано,
Там здибавсь князь із Дажбогом, ранесенько.
Ой ти, Боже, ти, Дажбоже, рано-рано,
Зверни мені з доріженьки, ранесенько.
Бо ти Богом рік від року, рано-рано,
Бо ти Богом рік від року, ранесенько.
А я князем раз на віку, рано-рано,
Раз на віку, в неділеньку, ранесенько.
Ось яка нечувана підступність і русофобія Австро-Вєнгєрского Гєнштабу спрямована на розпад і знищення сраної Рашки!
Вже значно пізніше я довідався, що це прокляття для моєї бабці вигадав Австро-Вєнгєрскій Гєнштаб, а заодно і нас українців, і нашу мову, і відповідно, на цій видуманій мові - тисячолітні, ще дохристиянські пісні, колядки, щедрівки, гаївки, веснянки, прислів'я, казки, думи та ін.: "Не сам же я вийшов - Дажбог мене вислав"; "Подай, Ярило, ключі одімкнути теплу весну"; "Гей, ти, Перуне, отче над Ладом! Дай нам діждати Лади-Купала"; "Гей, Лелія, Лелія, а по двору ходить"; "А ми просо сіяли, ой, Див, Ладо"...
А ось як цей Австро-Вєнгєрскій Гєнштаб описує створення Світу:
Ой як ще не було ні Землі ні Неба
А що тільки було та Синєє Море
А посеред Моря Зелений Явір
На Явороньку три Синії Птахи
Три Синії Птахи та Радоньку радять
Та Радоньку радять як Світ засновати
Тай пірнули Птахи в Світові Глибини
Тай винесли птахи Жовтий Красен-Камінь
Стало з того каменю та Яснеє Сонце
Тай пірнули Птахи в Світові Глибини
Тай винесли Птахи Злоту Павутинку
Стала з Павутинки Ясна Твердь Небесна
Ще пірнули Птахи у Світа Глибини
Тай винесли Птахи Синій Срібен-Камінь
Став з того Каменю Блідесенький Місяць
Ще пірнули Птахи у Світа Глибини
Тай винесли Птахи Золотий Пісочок
Стали із Пісочку Дрібнії Звіздочки
Ще пірнули Птахи у Світа Глибини
Тай винесли Птахи та Темного Мулу
Стала з того Мулу Чорная Землиця
Тай зросли на Землі Жито і Пшениця
Жито і Пшениця і всяка Пашниця.
* * *
Стояла сосна серед Дунаю,
Дажбоже!
На тій соснонці сив сокіл сидів,
Дажбоже!
Крильцями стріпав, в Дунаєць упав,
Дажбоже!
Вийшов він відтам третього року,
Дажбоже!
Виніс він відтам троє насіння,
Дажбоже!
Перше насіння – чорна землиця,
Дажбоже!
Друге насіння – зелена трава,
Дажбоже!
Третє насіння – яра пшениця,
Дажбоже!
Чорна землиця – хліб ізродиться,
Дажбоже!
Зелена трава – для худобоньки,
Дажбоже!
Яра пшениця – для коровайця!
Дажбоже!
Очевидно, що на цей Австро-Вєнгєрскій Гєнштаб працювали сотні різноманітних інститутів, тому що вигадати українців та їхню мову - це одне, а ось тисячолітній, ще дохристиянський, могутній пласт української культури - це вже зовсім інше, і один, навіть дуже потужний Гєнштаб аж ніяк не впорався б з цим самостійно.
Ось ще одна, для прикладу, колядка від Австро-Вєнгєрского Гєнштабу:
"Поміж трьома дорогами"
Поміж трьома дорогами, рано-рано,
Поміж, трьома дорогами, ранесенько.
Там здибавсь князь із Дажбогом, рано-рано,
Там здибавсь князь із Дажбогом, ранесенько.
Ой ти, Боже, ти, Дажбоже, рано-рано,
Зверни мені з доріженьки, ранесенько.
Бо ти Богом рік від року, рано-рано,
Бо ти Богом рік від року, ранесенько.
А я князем раз на віку, рано-рано,
Раз на віку, в неділеньку, ранесенько.
Ось яка нечувана підступність і русофобія Австро-Вєнгєрского Гєнштабу спрямована на розпад і знищення сраної Рашки!
no subject
Date: 17/04/2017 12:00 (UTC)no subject
Date: 17/04/2017 12:11 (UTC)no subject
Date: 17/04/2017 14:58 (UTC)"І мальчікі крававьіе (в сміслє распятиє втрусіках) вглазах "